17 березня 1944 року почалися бойові дії частини Радянської Армії по звільненню села. На протязі двох днів німецькі війська чинили опір, однак, 19 березня 1944 року, село було звільнено від окупаційних  військ частинами 172 стрілецької дивізії 11 армії генерала Пухова.

         Підрозділи 172-ї стрілецької дивізії наблизилися до Козина зі сторони Савчуків і Пасіків 17 березня 1944 року. Перші снаряди вибухнули на Вовковийській дорозі. Загинули мирні жителі. Зав’язався бій. Але відразу заволодіти райцентром радянські частини не змогли. Запеклі поєдинки за участю танків і артилерії то з затихаючою, то з наростаючою силою точилися до 19 березня. І все ж давалася взнаки й ситуація на інших ділянках фронту. Фашисти врешті-решт зрозуміли, що натиску не втримають, тож, зазнаючи значних втрат у техніці та живій силі почали відступати.

        Козин за ці дні жорстокого протистояння, був сильно поруйнований.  До Червоної Армії вступило в 1944 році 319 жителів села і брали участь у боях проти фашистської Німеччини та Японії. З них 218 нагороджено орденами та медалями, 110 – загинули.

       На території сільського кладовища в Козині знаходиться й братське поховання воїнів – червоноармійців, які віддали життя за визволення тодішнього райцентру від німецько-фашистських загарбників.

       Серед тих, хто знайшов тут останній спочинок – підполковники І.І. Токмаков, А.А.Сабець-Гуз, майор К.В.Дмитрієв.

         Вшановуючи загиблих до обеліска було покладено вінки.