Я тут , я на своїй землі

І між духовним я народом

Я впевнено ступаю по землі,

Бо я одна із них –

Одна із Українського народу

                        Я чую дзвін під куполом сріблястим

                        І чую спів церковний дорогий,

                        На мові рвдній чую “Отче наш” свій

                        І “Вірую” на мові золотій.

Підняте небо золотими куполами

Душа піднята високо із ним,

Благословеная святиня наша,

І кожний в ній куточок є святим.

                        Почуте Богом кожне покаяння,

Молитва иеж почутая усіх,

Почуте тяжкеє зітхання,

І виконана прозьба матерів.

Сюди ідуть усі хто вірить в Бога,

Усякий люд, старенькі в малі,

Ікона є тут чудодворна,

Зціляє душі від гріхів.

                        Ганьба же тим що того зневажають,

І хто зцурався рідного давно,

Хто покоління нове научає

Іти ганебно, жити і рости.

Хто мову рідну змінює на іншу,

На біле каже чорне й навпаки,

Ганьба же їм, рабам Московським,

Забувся Бог за н их і розум не дає.