Понеділок, 25.09.2017

 
Козинська публічно-шкільна бібліотека
 

 

Меню сайту
Категорії розділу
хроніка подій [6]
Вірші Любові Братащук [48]
На допомогу громаді [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Вірші Любові Братащук

В ОТІЙ ХАТИНІ...

В отій хатині що на полі,

Мені згадалося сьогодні,

І двері, й клямочки у них,

На ощуп чую їх усіх.

Навпроти ліжко як заходиш,

Застелене завжди чепурно

Подушки дві там височать.

Маленький столик під віконцем,

На ньому радіо стоїть

А під столом, на тій поличці,

Чого там тільки не було:

Газети, зошити, журнали,

Листівки, письма, телеграми,

То тато все ховав від мами,

За що – раз лаяла його.

Навпроти ліжечко маленьке,

Напевно десь чуть більше метра,

Стоїть під групкою воно,

На ньому гріли спини, ноги,

Воно від недугів спасало

Бо грубка всіх нас зігрівала.

На тій стіні висів ще килим,

З медведями, що танцювали,

Як пах той килим пам’ятаю коли нового ми чипляли.

Шафина там іще стояла

За склом – горнята виглядали

Відкритки ми на них спирали,

Як нас із святом всі вітали.

Як тато хліб з села привозив,

В шафину клав – що зачинялась

Одну хлібину брав на кухню,

Скоринку теплу брала в руку.

А кухня – завжди перед “взором”

Стоїть в обряді різдвяному.

Плита палає, пахне сито,

Вже стіл вечерею накритий.

Кутя, вареники, капуста,

І ми сиділи всі там густо.

Над тим столом святі висіли –

До них ми боязно молились.

В кутку варвара присвятая,

З –за тюлі трошки виглідала.

Постеля – дідова стояла

Із неї я у піч дивилась

Як мама хліб туди саджала,

Або як пироги виймала.

На стінах – карточки висіли,наклонно вбрані рушниками

Я б їх – зрівнила б з образами

Вони святі мені так само

Хай Бог простить –

Скажу я прямо.

В кімнаті другій трохи темно,

Бо сад завісив світло гіллям.

Диван колишній, ліжко чисте,

Канапа польська –

Кажуть з вишні.

І знову ліжко дерев’яне –

До нього шафа притулилась,

Одежа в ній уся святкова,

І навіть є моя дошкольна.

На стінах дивляться святії,

Ісус Христос великий в центрі,

А там – його як розпинали,

Вечеря тайна й свята Трійця,

Усі вмістились між віконців.

Знов сіни двері там на дворі,

Відсуну засув трохи в бік...

І ясне сонце на поріг,

Трава зелена на весь двір,

І липа гіллям достає аж до землі.

Дихнув легнький вітерець,

Запахло медом й ріпаком,

Десь чути жайворон з небес,

Чомусь гарчить у буді пес.

Ось все це, й досі чую десь.

Отим живу я і тепер,

Отим дишу, оте люблю.

Про це все думаю й пишу.

Категорія: Вірші Любові Братащук | Додав: ya_nazik (17.10.2014)
Переглядів: 158 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Рівненська обласна бібліотека Радивилівська ЦСПШБ Іванівська ПШБ
Крупецька ПШБ
Дружбівська ПШБ
Михайлівська ПШБ
Теслугівська ПШБ
Наші партнери
с.Козин Рівненська обл. Радивилівський р-н. © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz