Чому заручена мовчиш?

Чому в очах твоїх глибока туга?

Невже розчарування ти таїш,

І розказать не можеш ти для друга.

                        Чому заручена – сльоза,

                        Скотилась по обличчя грубо?

                        Невже роплакалась душа?

То ж як же поступити мудро

Чому лише на серці жаль?

Чому замкнулись твої губи?

Кричи – що на душі пожар!

І я його любить не буду.

                        Чому заручена мовчиш?

Про тайну грішну невимовну?

Вина твоя пекучий яд,

Розведений для нас з тобою.