Ой, по полю полин поміж травами

Пахне гірко полин, зілля – мамине.

Била часто мене гірко – зіллячком,

Бо приходила я раннім раннячком.

Коли сонце з-за гір появилося,

Ой, як пах той полин, гірко – зіллячко.

Чи боліло мене, не признаюсь я,

Бо тоді в козака закохалася,

Через поле він йшов полиновеє,

І що мама наб’є не боялась я,

Бо між тим полином, поміж травами,

Прийшла доля моя довгожданная.